15. Згадали про журавля, згадаймо і про синицю. І сьогодні можна почути спільне у звучанні між словами синиця і синій. От тільки синиця не дуже синя...                                                               Виявляється, що в ті давні часи, коли її так назвали (слово спільнослов'янське), синій теж позначало колір, але не такий, як сьогодні. Це були переважно темні кольори - бурий, чорний, синій, а також строкатий, рябий.

Була висловлена й інша думка: синиця - слово звуконаслідувальне, птах кричить щось схоже на "зізі" або "зіфі" - як кому вчувається. Звичайно, ми дуже мало що знаємо про життя птахів, а не лише погано розрізняємо їхні пісні. Ну, от, скажімо: де зимує синиця? Адже вона птах не "заморський", восени не відлітає, зимує з нами. А де? У гніздах із соломи на гілках? Ні, у гніздах, звитих з моху й шерсті тварин (тепленькі гніздa виходять!), а в'ються такі гнізда не на гілках, а в дуплах дерев (знову ж таки - там тепліше).

Одразу видно, що це птах значно солідніший і статечніший за горобця, який живе будь-де і їсть будь-що.