3. У старовинних історичних піснях і думах буркун-зілля згадується як символ дикого, безлюдного степу, серед якого козакові, що втік з турецької неволі, довелося помирати. 
   Ви тільки вслухайтесь у назви цієї трави з вузьким трійчастим листям і дрібними квітками: буркунина, буркунчук, бурундук, боркун, воргун. Вважають, що це слово прийшло з тюркських мов. І справді - у мові ногайських татар рослина зветься буркунчук. А от чому цю рослину назвали саме так - сказати важко. Може тому, що достигле насіння висипається, наче бризкаючи навсебіч, а в киргизькій мові є таке слово бурк - "бризкати".