14. Ми користуємося "кириличним письмом", поява якого пов'язується з діяльністю солунських братів Кирила (Костянтина Філософа) й Мефодія.  

 

Брати не лише уклали слов'янську азбуку, вони перекладали з грецької християнські церковні книги на так звану старослов'янську мову, в основу якої була покладена рідна говірка братів - македонський (солунський) діалект давньоболгарської мови, а збагачувалася вона елементами інших слов'янських мов, а також елементами грецької і частково латинської. 

                                                

   Найдавніші пам'ятки, писані цією мовою, датуються X і XI ст. Щоправда, багато вчених, починаючи з І.І. Срезневського, вважають, що кирилиця мала свого попередника на східнослoв'янському ґрунті, що ще з VI-VII ст. було в наших предків "протокириличне" греко-слов'янське письмо, а солунські брати лише вдосконалили його.