10.12. Готуємося до ЗНО. Усе про футуризм.
 

Футуризм (від лат. futurum - майбутнє ) як один із літературних напрямків заявив про себе маніфестом італійського поета Ф. Марінетті (1909 р.). Це була спроба створити мистецтво майбутнього, заперечуючи культурні надбання минулого, але співзвучного динамічному ритму нового віку "хмарочосно-машинно-автомобільної" культури. В Італії - країні величних архітектурних ансамблів, всесвітньо відомих пам'яток літератури й живопису - така заява звучала особливо по-блюзнірськи. 

 

    Футуристи також закликали до формотворчих експериментів, що виявлялися в деформації слів, відсутності розділових знаків, руйнуванні синтаксичних зв'язків. Художніми здобутками футуристів можна вважати пошуки нових засобів поетичної виразності, прагненя до синтезу мистецтв, особливо літератури й живопису, вони творили свою особливу "заумну" мову, любили чудернацькі словосполучення, позбавлені будь-якого змісту.

  Етапи розвитку футуризму : передфутуризм (кверо) - (1914-1918 рр.); панфутуризм - (1918-1927 рр.); "Нова генерація" - (1927-1937 рр.).
  Для футуризму є характерним:
* рух задля руху;
* "поезомалярство";
* неприйняття вічних цінностей;
* акцентування "грубих" речей;
* екстраполювання сучасного в майбутнє, позбавлене будь-яких традицій.

 

  Найвидатніші представники футуризму: В. Маяковський, 
М. Семенко, Т. Лівшиць, О. Влизько, С. Гординський. Українські футуристи , на відміну від італійських, не оспівували війн, але заперечували літературну класику й мистецтво взагалі. 

  Основоположник українського футуризму М. Семенко, наприклад, стверджував, що для нього не існує авторитетів, традицій, він "сам собі предок". Проте М. Семенко чимало зробив для оновлення українського віршування.