16. Поетична хвилинка.
Ви знаєте, її поезія - як ковток живої води, як сонячний промінь після довгої ночі, як материна усмішка до дитини...
- Читайте та насолоджуйтесь
поетичним словом Ліни Костенко.
Шалені темпи. Час не наша власність.
Фантастика - не мріяв і Жуль Верн.
Кипить у нас в артеріях сучасність.
Нас із металу виклепав модерн.
Душа належить людству і епохам.
Чому ж її так раптом потрясли
осінні яблука, що сумно пахнуть льохом,
і руки матері, що яблука внесли?!
- Люди! Бережіть своїх матерів!
Комментариев нет:
Отправить комментарий