30. Мистецька сторінка.
Прочитайте уривок з оповідання Остапа Вишні. Подумайте, чому герой-оповідач, як і більшість учнів, не зрозумів деяких нюансів тексту, який записував під диктовку.
Перший диктант
... Почала Марія Андріївна диктувати.
Усього першого диктанту я вже не пригадую, але памятаю одну його фразу дуже добре. Диктувалося російською мовою, бо шкіл з рідною українською мовою за царя в Україні не було.
Ось проказала Марія Андріївна:
- "По полю ехала с господами коляска, запряженная четвериком великолепных лошадей. За коляской бежала и лаяла собачка испанской породы".
Прочитала Марія Андріївна це саме і вдруге... Ми зашелестіли зошитами, зашаруділи перами.
На другий день Марія Андріївна принесла перевірені наші зошити з диктантом. Почала вона говорити про те, що написали ми перший диктант не дуже, сказати, вдало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з господами та із собачкою "испанской породы", не витримала, зайшлася веселим сміхом, сміх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, і вона вже просто впала в крісло, витирала сльози, реготалася й кашляла...
- Ну що ви понаписували?! О Господи! І де ви таке чули?
Ми понаїжачувалися...
- Вас шістнадцять учнів, і пятнадцять із вас понаписувало: "... За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы"... Де ви чули, що є на світі собаки панської чи не панської породи й щоб вони лаялися?
Порода "испанская", є така країна - Іспанія, асобаки не лаються, а "лают", по-нашому "гавкають". зрозумів? - запитала вона мене.
- Та не дуже, Маріє Андріївно! Я собі думав, пани їдуть, то й собака в них панської породи, батько часто говорять, що пан та бариня їх лають, я й думав, що коли пани лаються, то й собаки їхні не кращі за них і теж лаються...
- А воно, бач, і не так! - засміялася Марія Андріївна. - Та в тебе ще й без того багато помилок. Поставила я тобі двійку! Підтягтися треба! Сідай!
Я сів і ледве не заплакав:
- Здохла б вона йому, та собачка, разом із панами!..
Прочитайте уривок з оповідання Остапа Вишні. Подумайте, чому герой-оповідач, як і більшість учнів, не зрозумів деяких нюансів тексту, який записував під диктовку.
Перший диктант
... Почала Марія Андріївна диктувати.
Усього першого диктанту я вже не пригадую, але памятаю одну його фразу дуже добре. Диктувалося російською мовою, бо шкіл з рідною українською мовою за царя в Україні не було.
Ось проказала Марія Андріївна:
- "По полю ехала с господами коляска, запряженная четвериком великолепных лошадей. За коляской бежала и лаяла собачка испанской породы".
Прочитала Марія Андріївна це саме і вдруге... Ми зашелестіли зошитами, зашаруділи перами.
На другий день Марія Андріївна принесла перевірені наші зошити з диктантом. Почала вона говорити про те, що написали ми перший диктант не дуже, сказати, вдало, помилок багатенько, а коли згадала про ту коляску з господами та із собачкою "испанской породы", не витримала, зайшлася веселим сміхом, сміх перейшов у кашель, з очей полилися сльози, і вона вже просто впала в крісло, витирала сльози, реготалася й кашляла...
- Ну що ви понаписували?! О Господи! І де ви таке чули?
Ми понаїжачувалися...
- Вас шістнадцять учнів, і пятнадцять із вас понаписувало: "... За коляской бежала и лаялася собачка из панской породы"... Де ви чули, що є на світі собаки панської чи не панської породи й щоб вони лаялися?
Порода "испанская", є така країна - Іспанія, асобаки не лаються, а "лают", по-нашому "гавкають". зрозумів? - запитала вона мене.
- Та не дуже, Маріє Андріївно! Я собі думав, пани їдуть, то й собака в них панської породи, батько часто говорять, що пан та бариня їх лають, я й думав, що коли пани лаються, то й собаки їхні не кращі за них і теж лаються...
- А воно, бач, і не так! - засміялася Марія Андріївна. - Та в тебе ще й без того багато помилок. Поставила я тобі двійку! Підтягтися треба! Сідай!
Я сів і ледве не заплакав:
- Здохла б вона йому, та собачка, разом із панами!..
Комментариев нет:
Отправить комментарий