10. Поетична хвилинка
Етюд
Не забудьмо про вікна
Поки ми діти, земля з любов'ю стелиться нам під ноги. Ми бігаємо по ній від краю до краю й пізнаємо її очима, долонями, підошвами... З літами вибираємо собі той клапоть, на якому нам найкраще. А вибравши, шукаємо там вільну місцину, щоб поставити хату: від дощу, від холоду, від недобрих людей...
Муруючи стіни, перед очима завжди робимо вікна. Не тільки для того, аби знати, коли день, коли ніч, але й щоб весь час бачити небо, сад, поле та яка пора надворі - січень чи квітень, серпень чи листопад. Бо якщо колись - не доведи, Господи - забракне сили переступити поріг, цього всього дуже не вистачатиме.
І хоч би скільки нам розповідали, що діється за вікном, наша душа захоче сама все побачити й утопитися в Божому світі!
Тож муруючи стіни від злодіїв і дощів із вітрами, залишаймо перед собою Вікна! Бо ми ще набудуємося в суспільній темряві, бажаючи хоч тонюсінького промінця.
Василь Думанський
Етюд
Не забудьмо про вікна
Поки ми діти, земля з любов'ю стелиться нам під ноги. Ми бігаємо по ній від краю до краю й пізнаємо її очима, долонями, підошвами... З літами вибираємо собі той клапоть, на якому нам найкраще. А вибравши, шукаємо там вільну місцину, щоб поставити хату: від дощу, від холоду, від недобрих людей...
Муруючи стіни, перед очима завжди робимо вікна. Не тільки для того, аби знати, коли день, коли ніч, але й щоб весь час бачити небо, сад, поле та яка пора надворі - січень чи квітень, серпень чи листопад. Бо якщо колись - не доведи, Господи - забракне сили переступити поріг, цього всього дуже не вистачатиме.
І хоч би скільки нам розповідали, що діється за вікном, наша душа захоче сама все побачити й утопитися в Божому світі!
Тож муруючи стіни від злодіїв і дощів із вітрами, залишаймо перед собою Вікна! Бо ми ще набудуємося в суспільній темряві, бажаючи хоч тонюсінького промінця.
Василь Думанський
Комментариев нет:
Отправить комментарий