Чому старі люди так говорять: 
                                                 "Тікай, кутя, із покутя"?

  Завершальним етапом різдвяно-новорічних свят є Голодна кутя, голодний Святвечір, що припадає на 18 січня. У цей день готували лише пісні страви, але в меншій кількості.
  Увечері в церквах робили відправу і святили "вечірню воду", яка вважалася значно кориснішою "від усякого лиха", ніж навіть "йорданська". 

       Як і годилося, вечірню трапезу починали й завершували  кутею. Господар мав закликати на вечерю мороз такими словами: "Морозе, морозе, іди до нас кутю їсти! " Особливо захоплюючим це дійство було для дітей. Вони припадали до вікон і на всі голоси запрошували мороз на вечерю.
   Після цього починався інший обряд - "проганяння куті". Люди брали горщики, у яких варилася кутя, і , проказавши обрядові слова, розбивали їх об ворота:
  Тікай, кутя, із покутя,
А ти, узвар, іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
А Дідух - на теплий дух,
Щоб покинути кожух!
 "Проганяння куті" означало, що празникуванню прийшов кінець і зимовому перепочинку також.