До щему, до сліз тривожать, розчулюють серце проникливі поетичні рядки нашого класика-земляка Павла Арсеновича Грабовського. Життєвий і творчий шлях його, ой же, який тернистий! Але, на жаль, не винятковий для українського письменника.

 
 Та ж, що коханням братернім
Шлях мій устелений терном,
Легко могла б озарити, - 
Більше немає її...
Маренням стались химерним,
Попелом встигли потліти
      Думи мої.                                             

                                                                                 
Надія Костянтинівна Сигида ( про неї йдеться у вірші) 

Охтирка часів Павла Грабовського.