Ніжні рядки цій рослині присвятив у вірші "Хміль" Богдан-Ігор Антонич:
Дівчино, хмелю весняний,
довкола мене оплетися!                          
 Кують нам дятлі з моху сни,
і в ста гаях лопоче листя.

Весна омаєних весіль,
і кожна ніч, немов отрута.
твоїх долонь ласкавий хміль,
і тайна щастя незбагнута.

В образному значенні  звучить це  слово і в Павла Тичини:
      Будь настільки тонкий,
      Щоб хміль поезії
       Круг тебе 
       Вився.