У поемі "Роксоланія" відомий польський поет і композитор епохи Відродження Себастьян Фабіан Клонович (1545-1602), описуючи красу й багатство української землі, такими означеннями виокремлює хміль з-поміж рослинного царства:
 ... розпещений більше, ніж інші рослини,
Рясно-бо так обіймав любу підпору свою.
"Приземком" звуть його часто чи кажуть:
                                                             "причепа вербова".
 Елліни ж хміль нарекли "буйним" або "повзуном".
Так розпира його буйність, що віття йому заплелося,
Хміль і підбори свої звоями оповива.

 
Хміль - символ насамперед козака, парубка. Думаю, старше покоління знає таку народну пісню:
    Де ж ти, хмелю, зиму зимував,
   Що й не розвивався?
    Де ж ти, сину, нічку ночував,
                 Що й не роззувався?