Школа на Дачному (блог учителя Ольги Яркової)

суббота, 26 августа 2017 г.

       Надійшла пора копати картоплю...

Чудова, заспокійлива, упокорююча це пора, вона спонукає до творчості. І в полі,  і на городах люди копають картоплю...
О, а тоді! Снують різні думки, рядки й рядочки.
    Хоча б і оці! "Коли копають картоплю"!
Прекрасна поезія Максима Рильського завжди спадає на пам'ять, коли настає ця благословенна пора - копання картоплі...
 Коли копають картоплю - стелиться дим над землею.
 Листя летить воскувате, ніби метеликів рій,
 Пахне грибами й медом, вогкістю пахне тією,
 Що, опріч назви "осінь", немає імені їй.
        Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний
        Рідною мовою кличе у невідомі краї;
        Смутком тоді щасливим повниться серце людини;
        Вітер, як старості повів, навкруг обвіває її.
 Коли копають картоплю, тихо співають дівчата,
 Озимина витикає свіжозелені голки,
 В гості запрошує всіх біла над річкою хата,
 Діти несуть у школу завиті в хустину книжки.
        Коли копають картоплю, стигне вода в криниці,
        Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля,
        Хлопцям пора і дівчатам свариться і мириться,
        Час музикам ладнати скрипки на весілля.

 

        


Комментариев нет:

Отправить комментарий