Люди зараз готують дуже багато страв із картоплі. Але чи завжди так було? Звичайно, ні. Шлях до масового поширення "земляних яблук" на нашому континенті не завжди був легкий, з цією рослиною пов'язано чимало цікавих історій, курйозів, дотепних бувальщин.
 Вважається, що в Європу "земляні яблука" привезли мореплавці вже після відкриття Нового Світу в XVI столітті. І вперше з'явилася ця незвична для європейців рослина в Іспанії. Тоді ж кілька "земляних яблук" подарували Папі римському. 

 

У Ватікані заморський прибулець викликав зацікавлення, і духовенство всіляко підтримувало поширення цієї рослини. До речі, саме в Італії "земляні яблука" дістали назву, яка фонетично близька до сучасної. Їх почали називати "тартуффолі". Очевидно, тому що бульби схожі на відомі італійцям гриби трюфелі.

 

 

 

  А ось ці всі картоплинки схожі на цукерки "Морські камінці".

                      Увага! Увага! Увага!
Святкова лінійка 1 Вересня
                                      відбудеться о 8.30!
Приходити в парадній формі (білий верх, чорний низ). Принести довідки з ЛКК.
        До зустрічі!    З повагою кл. керівник.

Як-не-як, а в нас картоплю називають "другим хлібом". І ви вже про це знаєте! 

Смачна вона і розварена, і в товмачах, і в мундирах, і в шинельках, і бульбаники та деруни дуже смачні, і ще багато-багато різних страв із картоплі готують господині по всьому світі.

Картопля ніколи не приїдається, кажуть у народі. Десятки різноманітних страв з картоплі уміють приготувати й наші  вигадливі  та старанні господині. Дивіться самі!!!

 

     Картопля - страва вже на щодень, і без неї не уявити сучасної кухні. Хто хоче заперечити?

 
 Пора копання картоплі... Не випадково в поетичній уяві багатьох авторів ця пора набула такого прозорого й виразного, осяйного художнього осмислення й відтворення. Що не кажіть, а коли копають картоплю, радісна й очікувана пора  насамперед для хлібороба.

 
Чи добірні бульби викопуються, чи щедрий урожай "земляних яблук". Що для себе, для спожитку залишити, осібно на насіння, а що на продаж, дрібнішу на корм домашній живності. 

 

Отак відсортувавши, що треба в кагати закопати, полином дно й зверху устелити (це від мишей), від морозів укрити, щоб навесні картопля свіжою була, як восени...

 

                                   А вдома - ось так!

   Ледь уловимі душевні настрої, розвиток ще прихованих почуттів розкриває український письменник Григір Тютюнник в оповіданні "Печена картопля". До речі цей твір був екранізований. Чудова гра акторів.

"... І дим угорі, над багаттям, порожевів, як узимку на сході сонця з бовдурів...
       Картопля перестала сичати. Жарок пригас. У ярку смачно запахло підпеченою скоринкою, а лопухи, почувши холодок, - настовбурчились, тихо зарипіли, випростовуючись, і теж запахли - росою, ніччю, димом..., печеною картоплею..."  
                                  

 Про благодатну пору копання картоплі, неповторні барви, настрої цієї пори і в "Жартівливій баладі про теорію відносності" Івана Драча, у якій він використовує незвичайну лексику та порівнячння: 


                        
                     Картоплі овальні, неначе планети...
                         Потім беруть ті планети на горб
                       з їх атмосферою та стратосферою
                       Та кагатують, а дядько Ригор
                        їх зверху соломою, землею їх зверху!


                                   

  Елегійну картину створює і поет Богдан-Ігор Антонич у вірші "Копання картопель":

Поволі, поволі

По сивім полі

 Дими кружляють

 На вільній волі...

І в поезії "Люблю  чернігівську дорогу" Ліни Костенко  схожі настрої: 

      Під осінь в кожному селі

      Немов димки димлять жертовні -

      Копають люди картоплі... 
     

       Надійшла пора копати картоплю...

Чудова, заспокійлива, упокорююча це пора, вона спонукає до творчості. І в полі,  і на городах люди копають картоплю...
О, а тоді! Снують різні думки, рядки й рядочки.
    Хоча б і оці! "Коли копають картоплю"!
Прекрасна поезія Максима Рильського завжди спадає на пам'ять, коли настає ця благословенна пора - копання картоплі...
 Коли копають картоплю - стелиться дим над землею.
 Листя летить воскувате, ніби метеликів рій,
 Пахне грибами й медом, вогкістю пахне тією,
 Що, опріч назви "осінь", немає імені їй.
        Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний
        Рідною мовою кличе у невідомі краї;
        Смутком тоді щасливим повниться серце людини;
        Вітер, як старості повів, навкруг обвіває її.
 Коли копають картоплю, тихо співають дівчата,
 Озимина витикає свіжозелені голки,
 В гості запрошує всіх біла над річкою хата,
 Діти несуть у школу завиті в хустину книжки.
        Коли копають картоплю, стигне вода в криниці,
        Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля,
        Хлопцям пора і дівчатам свариться і мириться,
        Час музикам ладнати скрипки на весілля.

 

        

       Отакі повір'я має ця рослина. 
    На кожному кроці спізнаючи її жалющу дію, чи задумуємося ми, чому ж жалить кропива. І справді? 
   Виявляється, що і чотиригранне стебло, і листя кропиви усіяні жалющими волосинками - своєрідними маленькими шприцами. 

 
Кінчик жалющої волосинки, насичений кремнеземом, легко обламується, кінчиком ранячи шкіру, і їдка рідина (мурашина кислота) - вміст волосинки - потрапляє в ранку.
Отже, і жалячи, кропива також лікує. 

 

 
 

 

 
  Далі мова піде про наш другий хліб - картоплю.
  Бажаю всім викопати каптоплю до 1 вересня! 
Діти, допомагайте своїм близьким збирати врожай на городах і в садах! Не лінуйтесь!