Та не тільки "в гаї, і в теплиці, і в білих палатах" процвітає цей гарний квіт, а ще й на воді. Серед тихої заводі, на чистих плесах нашої Ворскли можна побачити цю красиву рослину.  "На озері розкрились лілеї білі й зазолотіли квітки на лататті", - пише в "Лісовій пісні" Леся Українка. І ще в цьому творі:
            ... вмираючи, лілеї клонять
            до теплої води голівки в'ялі.
  Це водяні лілії, або латаття біле. У народі його називають по-різному: латаття жіноче, мак водяний, водяний лопух, листопруг, гусколопатник, лотик, глечики білі, умич білий, банька, блискалка, балабатки, молич, кубушка, капелюш, бобряк ...
   А зустріти це диво можна в заводях тихоплинних річок, в озерах, на плесі стоячих вод й на Ворсклі теж. Скрізь, де вода чиста.

 Навіть без квіток острівці круглих з прорізом листків, що плавають по воді. створюють прекрасну картину й милують наш зір. А це вже неповторне явище, коли поверх листків над водою витинаються сніжно-білі квітки. Водяна гладінь стає врочистою, святковою. 
Ця квітка - справжнє диво природи! Вона розкривається лише за хорошої погоди, як правило о сьомій годині ранку, і закривається під вечір о п'ятій-шостій годині.
Таким чином, квіти водяної лілії є своєрідним квітковим годинником. Щоправда, трапляється, за похмурої погоди квітки зовсім не розкриваються.