... У різних народів існує довкола троянди багато символів, легенд, переказів, бувальщин тощо.                    З давніх-давен з рослиною пов'язані різні високі й найшляхетніші людські почуття. Це і краса, і досконалість, і радість, і любов, і слава, і гордість, і мудрість. Квіти символізували ідеал молодості, краси. Вінками з троянд увінчували переможців, а на честь загиблих влаштовували свято троянд. Букетами, як правило, гучно вшановували вельмож та аристократів.

 Символікою овіяні й окремі частини троянди. Її зелень - це радість, колючки - печаль, квітка - слава. Існують різні міфологічні версії  і про походження цих частин, як і про барву пелюсток квітки. 
  У  Стародавній Греції троянда присвячувалася Афродиті - богині краси.
Пишні розарії цвіли довкола її храмів. Тут рослина була символом скороминущості людського життя. Бутон троянди - символ безконечності.
   Чудова квітка, за міфом, з'явилася з білої морської піни, з якої виринала після купання прекрасна Афродита (Венера).

Інша легенда оповідає, що пелюстки троянди почервоніли від крапель крові з ніг Афродити, коли вона, розшукуючи убитого Адоніса, торкнулась колючок.
А то ще й такий варіант є. Гуляючи в Едемському саду, Єва поцілувала троянду. Запишавшись з радощів чи з гордості, квітка й почервоніла.

Також грецький міф оповідає, ніби біла троянда перетворилась на червону ось за яких обставин. Якраз відзначали свято на честь бога кохання Ероса. От Ерос ненароком, кружляючи в танці, розлив амфору з нектаром, і білі троянди, де не цвіли, раптом стали такими яскраво-рубіновими, пройнявшись до того ж і незрівнянними пахощами божественного напою.