Про барвінок (продовження).

Барвінок - символічна рослина. В українських народних піснях - це також символ кохання, вірної і взаємної любові. 
  Вінок з барвінку - символ цноти, незайманості, чесного дівування.
Не обходяться без барвінку в нашого народу і весільні урочистості. Із завжди зеленого лискучого листя плетуть гірлянди і вінки, які символізують вірність подружню, постійність почуттів, міцність шлюбу. "Нехай Марусі гільце в'ють з хрещатого барвінку, з запашного васильку, з червоної калини". І в Івана Нечуя-Левицького: "Поставили на столі соснове гільце, обквітчане калиною та барвінком, поклали шишки та коровай". Згадують цю рослину також, коли вбирають молоду й плетуть вінок, коли ділять коровай, зустрічається барвінок і в колискових піснях.
  Барвінок ще й символ краси! Здавна вважали, що рослина дарує дівчині вроду. Дівчата на Україні колись умивалися напаром із барвінку. "Десь ти мене, мати, в барвінку купала". Усього п'ять пелюсточок! Таких ніжних, лагідних.

                     

   Рослина ця не тільки декоративна, пісенна, а й цілюща. Згадки про її лікарські властивості сягають сивої давнини. Барвінок був відомий античним лікарям - Діоскориду та Плінію Старшому.
  Відомий барвінок і як приворотне зілля. Він ще і як символ пам'яті. Барвінок висаджують на могилах, з нього плетуть поховальні вінки.