Прекрасний мак у творах письменників
Красу рослини в різних контекстах описували, опоетизовували багато українських письменників.
В оповіданні "Бурлачка" Івана Нечуя-Левицького читаємо: "П'є, гуляє, сливе щоночі, а свіжий з лиця, як мак";
"Уся голова у Василини цвіла червоним маком та настурціями... Перед столом стояла дівчина, неначе спалахнула полум'ям перша маківка серед зеленого листу"; "Молодиці розіп'яли фартух.
-- І де ти набрала такої гарної одежі? Їй-богу, неначе хто насипав повний фартух маківок. Признайся, Василино, хто це тобі купив такого маку?"
В оповіданні "Невідомий" Михайла Коцюбинського читаємо такі рядки: "По чорній землі скрізь розцвітають, як маки, вогняні квітки. Скоро вся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом із землі здіймається вгору і пісня"; "І все стало білим: пара, якою дихали коні і люди, сани і шерсть на худобі; усі чоловіки обернулись у сивих дідів, і тільки обличчя жінок (за)цвіло, як польові маки".
А згадаймо оповідання письменниці Марко Вовчок "Горпина", знайоме багатьом зі шкільних книжок. Глибоко зворушує доля жінки Горпини, дитина якої отруїлася маківками: "Хорувала вона тяжко тижнів ізо три. Якось Господь помилував, вернув здоров'я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умі. Цілісінький день ходить мовчки та городній мак ізбирає; а спитати - нащо? "А се, - каже, - для моєї дитинки".
А взимку, то все плаче: "Нема маківок! Чим мені донечку рятувати?"
Аби почала перша маківочка бриніти, уже й угледить, і зараз вирве й любує єю, не натішиться. То ще діло робить, порається, а тільки зацвітуть маки в городах, вона й хату покине, і не вийде з тих маків. Ідеш понад городами, то й бачиш: сидить між повними маківками в білій сорочці, гарно убрана, у намисті, й сама ще молоденька, - тільки, як крейда, біла; сидить та перекидається маківочками, і всміхається, як дитина...
А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом повно ."
Красу рослини в різних контекстах описували, опоетизовували багато українських письменників.
В оповіданні "Бурлачка" Івана Нечуя-Левицького читаємо: "П'є, гуляє, сливе щоночі, а свіжий з лиця, як мак";
"Уся голова у Василини цвіла червоним маком та настурціями... Перед столом стояла дівчина, неначе спалахнула полум'ям перша маківка серед зеленого листу"; "Молодиці розіп'яли фартух.
-- І де ти набрала такої гарної одежі? Їй-богу, неначе хто насипав повний фартух маківок. Признайся, Василино, хто це тобі купив такого маку?"
В оповіданні "Невідомий" Михайла Коцюбинського читаємо такі рядки: "По чорній землі скрізь розцвітають, як маки, вогняні квітки. Скоро вся долина і гори блищать вогнями, і разом з димом із землі здіймається вгору і пісня"; "І все стало білим: пара, якою дихали коні і люди, сани і шерсть на худобі; усі чоловіки обернулись у сивих дідів, і тільки обличчя жінок (за)цвіло, як польові маки".
А згадаймо оповідання письменниці Марко Вовчок "Горпина", знайоме багатьом зі шкільних книжок. Глибоко зворушує доля жінки Горпини, дитина якої отруїлася маківками: "Хорувала вона тяжко тижнів ізо три. Якось Господь помилував, вернув здоров'я, та розум не вернувсь! Така вона стала, якась не при умі. Цілісінький день ходить мовчки та городній мак ізбирає; а спитати - нащо? "А се, - каже, - для моєї дитинки".
А взимку, то все плаче: "Нема маківок! Чим мені донечку рятувати?"
Аби почала перша маківочка бриніти, уже й угледить, і зараз вирве й любує єю, не натішиться. То ще діло робить, порається, а тільки зацвітуть маки в городах, вона й хату покине, і не вийде з тих маків. Ідеш понад городами, то й бачиш: сидить між повними маківками в білій сорочці, гарно убрана, у намисті, й сама ще молоденька, - тільки, як крейда, біла; сидить та перекидається маківочками, і всміхається, як дитина...
А маки процвітають і білим, і сивим, і червоним квітом повно ."
Комментариев нет:
Отправить комментарий